Основна ідея податкового резидентства: у державі «податкового резидентства» в «рідного» платника податків – буде обкладатися весь «світовий дохід». Але, якщо платник податку отримує доходи також з джерела, що розташоване в інших державах – з’являються нюанси.
Дуже вірогідна ситуація, що деякі «іноземні» доходи будуть оподатковуватися також і «у джерела» (тобто податок також буде утримуватися і державою, в який дохід виникає.
Ключовим питанням в такому випадку стає таке: а чи існує між двома країнами (країною податкового резидентства та країною, в який виникає дохід) – Конвенція про уникнення подвійного оподаткування?
Якщо Конвенції немає – кожна країна діє відповідно до свого внутрішнього законодавства. Для нашого випадку це означає, що кожна країна утримує з доходу, отриманого платником податків «свої податки в повному обсязі» – без жодного врахування податків, які буде утримувати інша країна-напарниця.
Наприклад, резидент країни А (ставка оподаткування в який дорівнює 18 %+ 1,5% ВЗ) отримує дохід 100 000 доларів з «джерела країни Б» (ставка оподаткування 15%, конвенції немає).
Яка буде загальна сума податку, що утриманий з людини (платника податків)?
Рахуємо:
Країна Б утримує «податок у джерела» 15 000 доларів.
Країна А (там, де «податкове резидентство») утримує 19500 доларів (18 000 + 1 500).
Тобто, усього буде сплачено податку: 34,5% від суми доходу.
Що змінюється, якщо між цими двома країнами існує Конвенція про уникнення подвійного оподаткування? В такому випадку, норми міжнародної конвенції мають пріоритетну сілу над нормами національного законодавства. Тому , (в першу чергу визначившись -який країни людина є податковим резидентом), платник податків має вивчити саме Конвенцію.
Як правило (дуже часто) Конвенція установлює такий порядок оподаткування:
– В країні Б (там де немає податкового резидентсва) -утримується податок «у джерела» (для випадку, що розглядається, податок становить 15000 доларів.
– В країні А (країні податкового резидентсва) -розраховується «загальносвітовий» податок, який складає 19500 доларів (18 000 + 1 500).
– Ця сума податку буде сплачена в країні «податкового резидентства» ЗА ВИРАХУВАННЯМ вже сплаченого «у джерела» податку. Тобто, в Країні А (країні податкового резидентства) платник податку сплачує 3% (18-15) ПДФО та 1,5% військового збору.
Це основна схема сплати податку.
Важливо:
1. «зарахування» податку, що сплачений «у джерела» відбувається тільки в рамках ПДФО (але не військового збору). І якщо, наприклад, відбувається така ситуація, коли « у джерела» сплачено 20 000, а «загальний податок з світового доходу» складає 18 000 (+1500 військовий збір), то «країна податкового резидентства» отримає лише військовий збір 1500 (а ПДФО зовсім не отримує). П.с. До речі, ось це твердження «військовий збір не зменшується на суму «податку у джерела» – це « прийняте за замовчуванням». Теоретично, ситуація інша…. Військовий збір, по факту, є частиною ПДФО… тобто……
2. Якщо немає конвенції – виникає подвійне оподаткування.
3. Сама печальна ситуація, коли виникає «подвійне податкове резидентство» (буває й потрійне). Тоді виникає два оподаткування усього загальносвітового доходу. Цього по-можливості, треба уникати. Проблеми, що пов’язані з цим – розглянемо, але трохи пізніше…