Серія 3. Податкове резиденство фізичних осіб
Податкова реформа Туреччини має низку приємних нюансів – як для фізичних, так і для юридичних осіб. Сьогодні почнемо з фізичних осіб, адже дуже «мрійливо» виглядають слова «неоподаткування ПДФО на 20 років». Тож подивімося, наскільки все це правда і чи потрібно сплачувати податки.
Почнемо з фізичних – бо дуже «мрійно» виглядають слова «неоподаткування ПДФО на 20 років». Ось і подивимося – наскільки все це правда? І чи треба сплачувати податки?
Пам’ятаємо також, що «неоподаткування» «чогось» у Туреччині зовсім не означає, що:
- оподаткування цього «чогось» може відбуватися і в інших країнах (на мапі світу – не тільки Туреччина);
- оподаткування саме в Туреччині може застосовуватися для іншого «чогось» (бо цих різних «чогось», наприклад різних видів доходів, може бути багато).
Для того, щоб розібратися з НЕоподаткуванням фізосіб-нерезидентів, в першу чергу треба визначитися: а хто саме для турків є нерезидентом?
Ось, наприклад, усі ж знають про турецьких яничар? Це іноземні хлопчики, часто з балканських країн, яких привозили до Стамбула та робили з них «передове воїнство». Часто вони, до речі, робили дуже гарну кар’єру, навіть ставали аристократами, навіть візирами. Тому й питання – з якого моменту «яничари» ставали податковими резидентами?
Так, розумію, тоді питання податкового резидентства не було таким гострим. А якщо б було? Як би його визначали для яничар, якби діяли сьогоднішні закони?
Ха… Я ще не говорю про Роксолану – наложницю, фаворитку, дружину Сулеймана Великого. З якого часу вона могла б вважатися податковою резиденткою Османської імперії? Хм… задачка із зірочкою.
Але повернемося до сьогоднішніх реалій. Подивимося на:
Критерії податкового резидентства фізичних осіб (сьогодні, без урахування нових майбутніх змін):
«Резидентами є особи, чиє законне місце проживання (domicile) знаходиться в Туреччині, а також іноземці, які проживають у Туреччині більше шести місяців протягом одного календарного року».
(Це стаття 4 Закону про прибутковий податок № 193 (Gelir Vergisi Kanunu, GVK).)
А що таке «законне місце проживання»? Цікаве питання! Річ у тому, що в Туреччині існує декілька варіантів «виду на проживання». Вони досить різні (туристичні, за Тапу, якісь студентські та інші – може, пізніше я окремо про це напишу, тема досить об’ємна). І від цього типу ВНЖ багато що залежить (постійне місце проживання, центр життєвих інтересів тощо). Поки що, для наших цілей, важливо/достатньо цього короткого формулювання: «законне місце проживання (domicile)» та «проживання 6 місяців+ на рік».
І ось зараз Туреччина вводить режим non-dom (не-доміциль). Що це?
Основна «ідея» режиму non-dom – це «20-річне звільнення від ПДФО на закордонні доходи».
(Стаття Mükerrer 20/D GVK (Закон № 7582). Дамо цитату:
«Доходи та прибутки, отримані за межами Туреччини фізичними особами, яких визнано резидентами Туреччини, за умови що в останні три календарні роки до набуття ними статусу резидента вони не мали місця проживання (domicile) або зобов’язань зі сплати прибуткового податку в Туреччині, звільняються від прибуткового податку строком на 20 років. Щодо зазначених доходів податкова декларація не подається; видатки та витрати не підлягають вирахуванню, а податки, сплачені за кордоном, не зараховуються».
Застосовується до осіб, які є резидентами Туреччини з 01.01.2026.
Це дуже цікава норма. Поки що, на сьогодні, обмежимося цією цитатою. Що саме стоїть за цією нормою, як усе це працює – будемо дивитися у наступній частині статті.