Стаття присвячена практиці податкових перевірок у сфері трансфертного ціноутворення. В основі – аналіз реального акта перевірки, який незабаром стане предметом судового розгляду. Без назв компаній та будь-яких деталей, що можуть ідентифікувати підприємство, але з практичними висновками, які варто врахувати кожному бізнесу, що працює з контрольованими операціями.
Частина -1.
Зараз більше займаюсь КІКами та міжнародним структуруванням. Давно не писала про ТЦУ. Але потрапив зараз «свіженький», досить цікавий Акт перевірки. На аналіз. Потім буде суд. Тому напишу дещо щодо цього Акта (безумовно, без жодних назв – ані клієнта, ані будь-яких інших даних, за якими можна було б ідентифікувати підприємство). Просто – декілька думок (бо «є інфопривід», як говорять SMM-спеціалісти). Отже, дивимось Акт і робимо деякі висновки.
Перше. Сьогодні – дати.
1. Перевіряється 2015 рік (хто забув – нагадаю: ТЦУ в Україні було імплементовано з вересня 2013 року. Тобто цей Акт – саме про «початок ТЦУ»).
2. Ми ж пам’ятаємо – період, за який можуть перевіряти ТЦУ, – 7 років. Тобто зараз це 2019–2025 роки. Чому ж тоді перевірка (і Акт із донарахуваннями) – за 2015 рік?
Так мораторії ж. Тільки вчора писала – з 1 серпня ми вийшли з «довгого періоду перевірок», закінчилася продовжена дія мораторіїв. Але це – для звичайних перевірок (коли можуть перевіряти останні 3 роки). А ТЦУ можуть перевіряти за останні 7 років. А там – мораторії. Тобто пам’ятаємо: саме для ТЦУ продовжений «мораторний» період, який може перевірятися, ще триває. Там свої «нульові точки», і перевіряти можуть, починаючи з 2014 року.
3. Перший запит ДПС у цьому кейсі був ще 23.05.2017. Підприємство надало документацію. Як я розумію, податкову ця документація задовольнила. Інакше чому вона мовчала довго-довго, а наступний запит був лише 10.07.2024 – через сім років після першого?
Це дуже цікаво. І тут ми робимо перший висновок: навіть якщо податкова «заспокоїлася» (і спливло вже сім років – строк дозволеної перевірки), не варто розслаблятися. Усе може відновитися знову. І буде призначена перевірка, а разом із нею – донарахування.
4. Наказ про проведення перевірки – 20.12.2024. Акт перевірки – літо 2026 року. Півтора року… Це також треба взяти до уваги. Тобто процедура може бути досить тривалою – врахуйте це.
Ще три дуже важливі нюанси, які треба врахувати. І які є надзвичайно важливими (особливо в наступних постах – завтра та післязавтра, коли будемо вже дивитися сам Акт).
Перший. Підприємство тоді, у 2016 році (коли подавало Звіт про контрольовані операції), провело самостійне коригування. Збільшило прибуток десь на пів мільйона гривень, донарахувало та сплатило додаткові податки.
Податкова прийшла і донарахувала ще: збільшила базу оподаткування більш ніж на 12 млн грн, податок на прибуток – на 2,3 млн грн. Плюс пеня та штрафи.
Другий. Це сьогодні ДПС «прийшла» за 2015 роком. Якщо платник податків не відіб’ється (а це – тільки суд), тоді податкова завтра прийде «за 2016 роком», післязавтра – «за 2017 роком». Ну і так далі.
Усі ж розуміють – у бюджеті немає коштів. У країні – війна…
Питання в тому, а чи залишиться саме підприємство «живим», коли податкова буде приходити щороку протягом десяти років поспіль?..
Третій. Теж важливо. Країна перебуває під обстрілами, бомбардуваннями, ракетними ударами та атаками шахедів. Але це не змінює вимог процесуального законодавства.
Якщо підете до суду, а тим більше до експерта, – потрібно буде надати оригінали документів. Інакше суд програєте – «не доведено».
Тому питання: де ви зберігаєте ТЦУ-документацію та всі підтверджуючі розрахунки й документи? Як ви розумієте, бажано зберігати їх у Західній Україні. У глибокому бункері. Бо підприємство – «герой нашого кейсу» – розташоване, наприклад, у дуже небезпечній східній області. Тобто зберігання документів «в офісі» вже не гарантує їх збереження. Будь ласка, подумайте, де краще облаштувати надійний архів.
Частина – 2.
У першій частині ми розпочали аналіз реального акта податкової перевірки з ТЦУ та звернули увагу на процесуальні особливості цього кейсу: чому у 2026 році податкова перевіряє операції 2015 року, як на строки вплинули мораторії, чому навіть після багаторічної «тиші» перевірка може поновитися та які практичні висновки вже сьогодні варто зробити бізнесу. Тепер переходимо до самого змісту акта перевірки.
Отже, перевірявся 2015 рік. А ТЦУ було імплементовано в наше законодавство у вересні 2013 року.
Я з колегами тоді якраз писала книгу «Трансфертне ціноутворення – український варіант». Перше видання якраз вийшло у серпні 2013 року – його було спеціально підготовлено під нове ТЦУ-законодавство. Потім у мене пішов справжній вал статей, семінарів, виступів на форумах і конференціях. Тому весь цей «веселий час» я дуже добре пам’ятаю. А було дійсно весело…
ТЦУ дуже поспішали прийняти та імплементувати.
- Експерти просили хоча б із 01.01.2014 року (щоб ТЦУ-зміни відбулися з початку року, а не з середини).
- Потім просили хоча б із 1 жовтня – щоб хоча б «чіпляло» тільки четвертий, повний квартал. Тоді не треба було б декларацію з податку на прибуток за три квартали (9 місяців) ділити на «доТЦУшний» та «вжеТЦУшний» періоди.
Але й тут нам не вдалося в чомусь переконати законотворців. І ТЦУ «впихнули» з вересня… Дуже поспішали. Ось дуже-дуже… (Як завжди, у бюджеті не було грошей.)
Безумовно, нові норми закону були виписані вкрай погано. (Потім ТЦУ-стаття змінювалася, мабуть, сотню разів). Це було, як у пісні: «Я його зліпила із того, що було. А потім що було – те і полюбила». Те саме відбулося й з українським ТЦУ: довелося любити «що було, що зліпили».
Але, окрім «того, що зліпили» (стаття 39 ПКУ), було ще багато чого, що «приліпили». Тобто те, що взагалі не було прописано «під ТЦУ», стояло десь збоку. Зовсім під ТЦУ не підходило. Але… іншого просто не було. Тому «впихнули невпихуване». Експерти попереджали, що так не можна.
Нам відповідали: «І так зайде!» І ось зараз ми бачимо результати цього «І так зайде!»
Розглянемо на прикладі цього кейсу… ТОВ експортувало борошно та висівки. Борошно – простий, «сировинний» товар. Зазвичай для аналізу на відповідність принципу «витягнутої руки» у випадку сировинних товарів використовують перший метод – метод порівняльної неконтрольованої ціни. Це коли ціни на товар порівнюються або з аналогічними внутрішніми операціями (що буває рідко), або зі спеціальними базами даних, авторитетними виданнями, у яких акумулюються та оприлюднюються ціни на відповідний товар.
Проблема в тому, що таких баз даних та «авторитетних» джерел в Україні не було. Щось «ціново-аналітичне» існувало, але зовсім для інших випадків. І методологія аналізу цін була відповідна – не ТЦУ-шна.
Так, ТЦУ абсолютно не допускає аналізу за типом «запит – пропозиція», але вимагає, щоб кожна зіставна операція була документально підтверджена.
Грубо кажучи, на кожну цифру, яка опублікована в «авторитетному виданні», у виконавця цієї аналітики має бути документ, що підтверджує конкретний факт купівлі-продажу. Але в наших «українських авторитетів» цього й близько не було. Існуюча тоді методологія дозволяла робити висновки на підставі аналізу реклами, аналізу відповідей, отриманих телефоном, тощо.
Тобто, ще раз: жодного підтверджуючого документа в «авторитетів» не було. А це, знаєте, що завгодно, але не ТЦУ-джерела.
ТОВ «із нашого кейсу»:
– замовило складання ТЦУ-документації у досить авторитетної аудиторської фірми. Документація коштувала чималих грошей та була зроблена досить професійно. Я не повністю погоджуюся з висновками цієї документації, але:
- «На швидкість це не впливає» (як говорив мій інструктор з водіння).
- «Там, де два юристи – там три думки».
– авторитетна аудиторська фірма зробила висновок, що аналізувати потрібно за третім методом – методом чистого прибутку (найпоширенішим методом в Україні), та обґрунтувала незастосування першого методу неякісністю джерел.
«Джерело інформації не є релевантним, оскільки методологія збору інформації не є публічною. Ціни, наведені в джерелі, не містять інформації про методологічні засади збору даних, джерело не забезпечує доказовості того, що інформація про ціни та товарні позиції сформована за результатами фактично вчинених операцій між непов’язаними особами».
ТОВ «із нашого кейсу» та авторитетна аудиторська фірма проаналізували таким чином декілька джерел. І всі вони дійсно були нерелевантними – саме з наведених вище причин.
Це були шість (!) таких джерел:
- щотижневик «Товарний монітор України»;
- сайт агробіржі;
- сайт Мінагрополітики;
- сайт Державної служби статистики;
- міжнародний науково-аналітичний журнал «Моніторинг біржового ринку»;
- дані інформаційно-аналітичного агентства «АПК-Інформ».
Так що ж тоді не сподобалося податковій?
На її думку, ТОВ не проаналізувало інформаційний бюлетень «Огляд цін українських та світових товарних ринків» ДП «Держзовнішінформ». Але… сорі, але це «авторитетне джерело» є таким самим «авторитетним», як і проаналізовані платником податків. Тобто – нерелевантним (з тих самих причин).
Так чому ж податківці наполягали саме на ньому?
А ось чому: «…не було проаналізовано інформаційний бюлетень “Огляд цін українських та світових товарних ринків” ДП “Держзовнішінформ”, включений до Переліку джерел інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 866-р “Про затвердження Переліку джерел інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення” (втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 900, але було чинним у період здійснення контрольованої операції), як основне джерело інформації».
Зверніть увагу – те саме розпорядження КМУ № 866-р. Воно від 23.10.2013. Це саме той час, коли «приліплювали те, що було», навіть якщо воно взагалі ні до чого не підходило.
До речі, тоді було дуже багато гучних скандалів через невідповідність методології цих «авторитетів». Власне, саме через цю невідповідність (низьку якість підзаконного акта) це розпорядження й скасували.
Але… «Ложечки знайшлись, але осад залишився». Ніхто вже не пам’ятає тих скандалів, коли критикували «авторитетів». Але податківці продовжують перевіряти та штрафувати. Бо ж «було чинним»…
P.S. На щастя, є суди, які дуже часто (і в подібних ситуаціях також) стають на бік платників податків.
Як думаєте, хто саме винен у тому, що наше ТЦУ-законодавство «зліпили з того, що було», та ще й «приліпили» до нього щось, що взагалі «не приший кобилі хвіст»?
Верховна Рада? КМУ? А ось податківці вважають по-іншому.
Знову – цитата з Акта перевірки:
«…Таким чином проведеною перевіркою ТОВ встановлено створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які спрямовані на невиконання або неналежне виконання встановлених законодавчих вимог, що є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) вчинено ними умисно.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та має дотримуватися встановлених ПКУ правил та норм.
Недотримання цих правил та норм є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення.
Статтею 67 Конституції України закріплено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом».
І ще… ТЦУ – складна річ, дуже складна. Здавалося б, що замовлення підприємством трансфертної документації в авторитетної аудиторської фірми, проведений нею професійний аналіз (і навіть донарахування податків) – виключають ВИНУ.
Але… за «ВИНУ» підприємству належить більша сума штрафу. Тобто більше грошей у бюджет. Тому – ніхто у «вині» розбиратися не буде.