Питання: що важливіше – людина або держава? Чиї права (людини або держави) пріоритетні? На жаль, дуже часто можна почути відповідь, що держава – важливіша, та її права превалюють над правами людини… На жаль, саме так вважає й держава (та більшість її «представників» – чиновників). Тому в нас не є рідкістю порушення прав людини. На Жаль…
В розрізі податкового резидентства фізичної особи – це призводить до деяких інтересних нюансів. Наприклад:
По-перше, наявність «свого» податкового резидента (в якого можна оподаткувати , на свою користь, ВЕСЬ світовий дохід) – вигідно для держави. Тому, держава намагається «захапати» фізичну особу собі, у власне «податкове резидентство» (навіть у спірних ситуаціях). Також держава намагається «утримати для себе» людину, яка хоче змінити податкове резидентство.
По-друге, держава – бюрократична. Тому і питання податкового резидентства – дуже забюрократизовані (особливо питання вихіду з резидентства, зміни резидентства).
По-третє, Намагаючись «зберегти за собою» фізичну особу – податкового резидента (не допустити його «перехіду» до іншої держави), держава максимально ускладнює (та заплутує) процес такої зміни резидентства. Власне, саме тому немає чіткої процедури «зміни резидентства».
По-четверте. Завдяки «рабовласницьким» інстинктам держави, вона навіть ігнорує норми міжнародного права. У т.ч. ігнорує конвенції з запобігання подвійного оподаткування, які сама ж підписала.
Щодо нюансів «зміни податкового законодавства» – поговоримо пізніше. А поки що – зупинимося на «бюрократїї».
Держава надає «своїй» фізичній особі ІПН – індивідуальний податковий номер. Що це таке? Давайте розберемося.
Перше, що необхідно зрозуміти – термін «платник податків» та «податковий резидент» – не є синонимами. Це як круги Ейлера. Синій – податковий резидент. Червоний – платник податків. Фіолетова область – частина, коли фізична особа одночасно є як податковим резидентом, так і платником податків.
І справа не тільки в тому, що «платник податків» – це термін, який розповсюджується на платників будь-яких податків (не тільки ПДФО, але ж ПДВ, акцизів та інш.). Навіть якщо ми будемо розглядати тільки ПДФО – терміни не співпадають.
Дійсне, як я писала раніше: податковий резидент – виникає вже на дату народження немовля. Він ВЖЕ Є податковим резидентом, але він тільки ПОТЕНЦІЙНИЙ платник податків. (до речі, «діючим» платником податків дещо «потенційне» може ніколи й не стати: «Обіцяти – не значить одружитися»)). Власне, «податковий резидент» не має ОБОВ’ЯЗКУ …Обов’язок з’являється лише на стадії «платника податків»…
Ось, в Вікіпедії дане таке визначення платника податків (пишуть, правда, що воно застаріле):
«Суб’єкт податку (платник податку) — суб’єкт податкового правовідношення, який має, отримує(передає) предмети оподаткування чи здійснює діяльність яка є предметом оподаткування, і реалізує(має) податкові обов’язки і права встановлені законодавством про податки і збори».
Тобто, як бачимо, це вже не «щось потенційне». Обов’язково має бути або «предмет оподаткування» або «діяльність, що є таким предметом».
Продовжимо. Дамо цитату – ст.162 ПКУ:
Стаття 162. Платники податку
- 162.1. Платниками податку є:
- 162.1.1. фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- 162.1.1-1. фізична особа – резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов’язання;
- 162.1.2. фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- 162.1.3. податковий агент.
Тобто (на пп. 162.1.1-1. Та пп. 162.1.3. – уваги не звертаємо, там дещо про інші речі): платник податку – обов’язково «отримує доходи». Саме це – його визначальна ознака.
Але зовсім не ІПН. Тому що – що таке ІПН? Уважно читаємо статтю 63 ПКУ (глави 6 «Облік платників податків»).
Що таке «Облік платників податків»?
це, власне, сукупність процедур, що застосовують податкові органи для збільшення зручності своєї роботи. І як один з інструментів цього «обліку» застосовується «облікова картка» платника податків, а в неї – «реєстраційний номер» облікової картки платника податків – фізичної особи. Це і є РНОКПП (або ІПН). Виключно, для зручності податкової служби. Думаю, дехто з вас ще пам’ятає той час (це було досить недавно), коли ІПН в Україні ще не було взагалі. І якось податківці працювали…
Тобто… давайте виділимо найважлівіше, а «допоміжному» – знайдемо «належне місце» (десь в кінці переліку «необхідного»).
Отже…
Якщо у людини не має РНОКПП – чи є вона платником податку (якщо отримала дохід в Україні). Так, людина є таким платником податку.
Якщо людина є податковим резидентом іншої держави, але отримала дохід в Україні та не має РНОКПП – чи є вона платником податку? Так, цей нерезидент є таким платником податку. Тому що обов’язок сплатити податок виникає зовсім не за фактом «отримання РНОКПП», а за фактом отримання доходу (який ї є «предметом оподаткування»).
Тобто, «РНОКПП» – річь досить допоміжна. І зареєструватися – це один з обов’язків (незначних) платника податків… Але – не головний. (Головний все ж – сплатити податок, коли отримав дохід).
А РНОКПП… ну що РНОКПП… Що буде з людиною, коли він не зареєструвався в «облікової картці»?
Да, власне, нічого й не буде…(поки людина не отримує доходу)… Тому що жодної прив’язки до якогось обов’язку зареєструватися до якого-то строку, віку – схоже немає (я не знайшла).(Аж до дати отримання доходу – та й там “все не так однозначно”).
Інша річ, що не отримувати РНОКПП – це не зручно. (Випадки, коли людина відмовляється отримувати РНОКПП за релігійними поглядами – не розглядаємо). Чому незручно? Тому що держава створила кучу перешкод та незручностей людині, яка не хоче отримувати РНОКПП.
Цей папірець (з номером РНОКПП) потрібен завжди та всюди (чому, власне??). Його вимагає нотаріус, коли Вам необхідно виписати якусь довіреність (яка зазвичай взагалі з податками не пов’язана). Його вимагає банк, коли відкриває Вам рахунок. Вимагають всі та всюди – на кожному кроці. Чому? Тому що так – зручніше. Кому саме зручніше? Державі.
Отже, людина отримає РНОКПП – тому що
1. Так зручніше державі
2. Держава (бюрократично) створила такі умови, що для людини – також зручніше мати ІПН.
Втім, від наявності РНОКПП не залежить ані статус людини як податкового резидента, ані і статус людини як платника податків.‼️
Запятаємо це.
Також запамятаємо, що РНОКПП – це для зручності держави та податківців.
Тому,
- з точки зору «ділового етикету» та «християнських цінностів» – доцільно та благородно: звертатися до податківців на «Ви», вести себе з ними ввічливо та люб’язно, та не турбувати їх «в зоні комфорту» (тобто поважати їх маленькі слабкості, коли вони просять громадян зробити щось, що їм, податківцям, зручно).
- Безумовно, їх «маленькі зручності « не повинні мішати НАШОМУ комфорту, не чипати НАШИХ прав, та не «конфісковувати» НАШЕ майно. Треба розділити котлети від мух.
- Пам’ятаємо: права людини – вище/пріоритетніше за «комфорт/зручності» податківців та інших чиновників. Оскільки РНОКПП – це всього лише «їх зручність» – значно більше уваги ми будемо приділяти не «зручностям», а Закону (у тому числі міжнародним конвенціям). Якщо «зручність податківців» буде протистояти Закону – треба сказати чиновникам: «Пардон, місье/мадам. DURA LEX SED LEX»* Сьогодні (в даній темі) ми можемо так перекласти так: «Спершу – Закон та Міжнародні Конвенції (хай вони вам, податківцям, і не зовсім комфортні). І тільки потім – все що у вас записано (або не записано) в ваших податкових реєстрах Наказах Мінфіну, листах ДПС та інш.).
Всі ці висновки знадобляться нам, коли ми будемо розглядати нюанси та проблеми «зміни податкового резидентства»
Хто забув (або не вивчав) латинь , – переклад такий «Закон суровий, але це Закон»