Отже, як ми маємо визначити резидентство (якщо є сумніви)?
Наприклад, людина тісно пов’язана з декількома країнами (виберемо 4: Україна, Польша, Німеччина, Бразилія).
Перший крок – розглядаємо локальне законодавство кожної країни. Чи дивиться на нас конкретна як на свого податкового резидента? Якщо ні – то ми ж не будемо «навязуватися» їй (щоб в результаті отримати подвійне-потрійне податкове резидентство – нам і з іншими «претендентами на фінансового раба» мороки вистачить… Чи знаєте Ви, що бувають випадки, коли загальне оподаткування перевищує 100%?? Якось іншого разу розкажу).
Отже, проаналізував локальне законодавство, людина (це була жінка, як виявилось – для нашого випадку гендер має значення) “відкинула” два можливих податкових резидентства: Німеччини та Бразилії. (У т.ч. виявилось, що неймовірна/ жгуча пристрасть до бразильських серіалів – не є ознакою податкового резидентства).
Залишилось 2 країни «потенціального податкового резидентсва»: Україна та Польща. (Так, ця жінка, яку ми розглядаємо, – українка, що виїхала весною-літом 2022 року до Польщі в числі мільйонів інших біженців. Хай її звуть пані Наталя.)
Отже, пані Наталя проаналізувала локальне законодавство двох країни (Польщі та України), та виявила, що обидві країни вважають її своїм податковим резидентом.
Кінець першої серії
Короткий зміст (Основна ідея):
- У першу чергу – аналізуємо локальне законодавство кожної країни.
- Якщо у якийсь країни немає до вас особливих «фінансових претензій» – добре. Це спрощує нашу задачу – визначитися з податковим резидентством.
- Якщо «країн-претендентов» – тільки одна – чудово!1 На цьому аналіз закінчуємо – та їдемо вивчати нюанси декларування доходів саме цієї країни.
- Якщо «країн-претендентов» – дві (іноді буває 3, та дуже рідко буває, коли 4 або більше) -переходимо до наступного кроку аналізу.
Отже, продовжуємо розглядати приклад с пані Натілією.
За попереднім аналізом, вона виявила що 2 країни (Польща та Україна) будуть розглядати її як податкового резидента.
Польща – тому що пані Наталя мешкає в Польщі вже більше року (тобто більш ніж 183 дня – це один з критеріїв польського податкового резидентсва).
Україна – тому що пані Наталя завжди (до виїзду в Польщу була податковим резидентом саме України, + деякі інші ознаки, за якими українська податкова бачить її «своім резидентом»).
Важливо!! Кожна країна не захоче «відпустити» платника податків. Це й зрозуміло – хто ж «легко та безтурботно » віддає гроші конкуренту?
Тому це питання завжди складне. І платник податків має прикласти максимум зусиль, щоб вирішити його найоптимальнішим (саме для себе) способом.
Як пані Наталі визначитися з резидентським питанням остаточно?
По-перше, необхідно знати плани пані Наталі. Чи збирається вона повертатися в Україну? Чи буде залишатися в Польщі? Це – центральне питання. Чому саме? У локальному законодавстві країн немає привязки до «Мрій та сподивань».Немає іх і в Конвенції. І все ж (на мій погляд) – це дійсно БАЗОВЕ питання.
Так, податкове резидентство визначається «за результатами аналізу подій/обставин року». Саме «по року» ми будемо визначати і місце проживання, і критерій «183 дні», і «центр життєвих інтересів». Все так.
Але…
Якщо все ж буде прийняте рішення про «вихід з українського податкового резидентства» – треба підготуватися до марафону. Це не робиться одномоментно, «по клацанню пальців». Вірогідно, ця процедура буде багато-рівневою, багато-епізодною (можливий і судовий процес).
Тому, якщо пані Наталі твердо впевнена, що буде повертатися (протягом якогось досить незначного часу), то найоптимальнішим варіантом буде: зберегти податкове резидентство України (та «намагатися ухилитися» від податкового резидентства Польщі).
Інший варіант – сплачувати податки в обох країнах…
Це буде найбільш простий варіант. Тому що змінювати резидентство «в маятниковому режимі» (з України- в Польщу- а потім знову в Україну) – це дуже складний варіант (це – загрузнути в судах, та втратити декілька років життя… для чого?)
А якщо пані Наталя планує залишитися в Польщі? Як бути?
Давайте розберемо її приклад (та ознаки резидентства) більш детально.
Отже, беремо за основу Конвенцію ( Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень) – та починаємо її аналізувати. Питання резидентства – це Стаття 4 Конвенції.
Дамо цитату: Стаття 4 «Резиденція»
1. При застосуванні цієї Конвенції термін “резидент однієї Договірної Держави” означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.
2. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:
a) він вважається резидентом Договірної Держави, де він має постійне житло. Якщо він має постійне житло в обох Договірних Державах, він вважається резидентом тієї Держави, де він має найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
b) у разі, коли Договірна Держава, в якій він має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли він не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, він вважається резидентом тієї Договірної Держави, де він звичайно й проживає;
c) якщо він звичайно проживає в обох Державах або коли він звичайно не проживає в жодній з них, він вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої він є;
d) якщо він є громадянином обох Договірних Держав або коли він не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.
3. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, тоді він вважається резидентом Договірної Держави, де розміщений його фактичний керівний орган.
Таким чином, у «спірних ситуаціях» – йдемо по алгоритму пункта 2 статті 4 Конвенції.
Підпункт «а)». наявність постійного житла. Під постійним житлом (зазвичай) розуміють як право власності на це житло, так і довгострокову оренду.
Як правило, для «українських біженців» ситуація виглядає наступним чином: в Україні є власне житло (тобто право власності на квартиру, дім), в Польщі є житло «у довгострокової оренді». Тобто «постійне житло» є в обох країнах. (Саме така ситуація у пані Наталі – тому «перший критерій» в її випадку – не працює).
«Центр життєвих інтересів».
Отже, (це – теж Підпункт «а)» ) – що таке центр життєвих інтересів?
Центр життєвих інтересів (ЦЖІ) розглядається, зазвичай, з двох сторін.
Перша – «особисті зв’язки». Тобто, де проживає родина. Родина – це (зазвичай) чоловік/дружина та неповнолітні діти.
Для українських біженців доволі часто ситуація виглядає так: діти з мамою (в умовній Польщі), чоловік – в Україні.
Тобто критерій «де проживає родина» – не є чітко визначеним, по ньому не визначитися.
Але для нашого випадку ситуація така, що у пані Наталі чоловіка немає (розлучена), дитина – проживає з нею, також в Польщі (ходить до дитячого садочку, вивчає польську та т.п.) .
Безумовно, можна говорити, що дитина «є прописаною в Україні» (і саме так буде говорити наша податкова, не бажаючи відпустити «свого» платника податків)…
Також «Центр життєвих інтересів» – це економічні зв’язки. Де саме людина отримує дохід? Для нашого випадку – пані Наталя вже працює в Польщі на досить непоганому місці роботи. Але досі є українським ФОП. Але, як ми раніше вже говорили, «український ФОП» – це є в ПКУ, але немає в Конвенціях.
Оскільки ми розглядаємо ситуацію зараз саме через призму Конвенцій – для нас «думка ПКУ» не дуже важлива.
Таким чином, пані Наталя визначила (для себе) що в ней «центр життєвих інтересів» – саме в Польщі.
В цьому випадку – немає необхідності аналізувати інші (менш пріоритетні) критерії (у т.ч. не буде мати значення громадянство – це взагалі останній критерій).
На що звернути увагу?
По-перше: людина САМОСТІЙНО аналізує ситуацію.
Та САМОСТІЙНО визначає себе податковим резидентом якісь держави. (потім це необхідно буде доказувати, але це – потім).
Тут два моменти:
Перший – податкова країни (податкове резидентство який «не вибрано» – у нашому випадку – України) не знає, що людина вже вважає себе податковим резидентом України. При цьому, процедури «виходу з резидентства» немає. (Податкова може надати довідку що людина Є податковим резидентом, але не надасть жодного папірця про те, що людина НЕ Є податковим резидентом). Тому якось необхідно «врегулювати» це питання. Якось повідомити податкову, про своє НЕрезидентство. Як? Поговоримо про це завтра))
По-друге:
Так, людина САМОСТІЙНО аналізує ситуацію. Але всі ці критерії – дуже нечітки, розмиті та невизначені. Дуже легко помилитися. Тому – обов’язково звертайтеся до досвідченого, грамотного, дуже професійного консультанта. Визначення податкового резидентства – складне питання. Помилка тут буде коштувати дуже дорого.
Також важливо: на цьому етапі необхідно зробити все, щоб «посилити шанси на визнання іноземного резидентства – визнання саме українською податковою».
Тут можливий цілий комплекс дій. Наприклад: продати квартиру в Україні. (Для пані Наталі – обов’язковим буде “закрити український ФОП”). Взагалі, існує такий собі «перелік необхідних дій». Десь він в мене був (пошукаю, та пізніше розміщу). «Перелік» – дуже довгий, на мій погляд – виконувати всі заходи (що в ньому визначено) – зовсім необовязково. Але, деякі з них – виконати дуже доцільно… Втім, розглянемо це пізніше.
Резюме:
1. САМОСТІЙНО визначаємось с податковим резидентством.
2. ОБОВ’ЯЗКОВО (!!) консультуємось з професійним/грамотним/досвідченим консультантом
3. Проводимо (максимально) рекомендовані консультантом дії та заходи, щоб отримати більше плюсів «за податкове резидентство Польщі».
4. Інформуємо податкову України про зміну податкового резидентсва.
5. Українська податкова може й заперечувати – тоді суди (і не тільки). Саме тому, щоб підвищити Ваші шанси у спорі з податковою – необхідно ретельно виконати пункти 2 та 3.
Перелік дій для зміни резидентства:
- 1. Обрати цільову країну для переїзду й отримати там право на довготривале проживання.
- 2. Врегулювати в Україні вci цивільні зобов’язання (борги, аліменти тощо).
- 3. Врегулювати в Україні вci публічні зобов’язання (штрафи i т.п.).
- 4. Обов’язково припинити реєстрацію суб’єктом підприємницької діяльності в Україні.
- 5. Позбавитись від права приватної власності на майно (продаж бізнесу, нерухомості i транспортних засобів).
- 6. Подати звітну «нульову» декларацію фізичної особи про майновий стан та доходи (податкова декларація), не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду на постійне місце проживання (п.179.3 ПКУ).
- 7. Отримати в податковій довідку про відсутність податкових зобов’язань.
- 8. Отримати дозвіл військкомату для чоловіків.
- 9. Звільнитись iз займаних посад в ycix українських роботодавців.
- 10. Перерахувати вci кошти з українських рахунків на закордонні рахунки й українські рахунки закрити.
- 11. Знятися з української реєстрації місця проживання (виписатись за кордон).
- 12. Отримати закордонний паспорт з відміткою «постійне проживання у…».
- 13. Встати на консульський облік в країні переїзду.
Але це було давно… Перелік застарів. Деякі пункти зараз виглядають наївно. А деякі – фактично виконати неможливо (той же пункт 8).
У більшості випадків (а може і завжди, без жодного виключення) , українські біженці не виконували усіх цих дій. Бо ситуація в них була зовсім інша…
Як спілкуватися з податковою?
Основні моменти, які треба врахувати:
- Механізма позбавлення податкового резидентства (для України) – не існує.
- Наша податкова НІКОЛИ не надасть Вам папірець, в якому чітко буде прописано, що Ви – НЕ Є податковим резидентом України.
- Таких випадків (біженства, вимушеної зміни резидентства) – дуже багато.
Тому, раніше я пропонувала
В першу чергу звернутися до консультанта (та виконувати його рекомендації).
В другу чергу зробити дії, які «послаблять» вашу прив’язку до України.
В третю чергу зробити дії, які знизять інтерес податківців саме до Вашої особи (дійсно, якщо з платника податків можна стягнути мільйон доларів– то він дуже цікавий… а якщо необхідно зробити кучу роботи, а в результаті отримуєш максимум 3 копійки податків – то, може, хай собі цей платник податків йде з Богом…
Потому – передивитесь уважно список ваших активів в Україні (насамперед нерухомості). Що держава може «відібрати»? Якщо таких активів – на дуже велику суму – будьте особо акуратні. (В цьому випадку я б взагалі далеко не відпускала від себе консультанта/податкового адвокати. Кожний маленький крок – тільки разом.)
А як «попередити податкову»?
Взагалі, існує Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, в розділі ІХ якого вказане:
1.Фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки…протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою 5 ДРП…
Теоретично, необхідно внести зміни щодо місця проживання… Але, в цієї формі 5ДРП якось не передбачений варіант, коли нове місце проживання – за кордоном (треба вказати українську адресу)… Тому – може й не вийти.
Якщо «не виходить» – радимо все рівно написати листа в податкову (до якого прикласти необхідні документи), В якому проінформувати податкову про «нове резидентство». (Цей варіант може бути використаний, коли людина зовсім вже не привязана до Україну – та в ней немає в Україні значних активів).
Є ще один варіант, який може бути використаний. Він – більш довгий. Але більш надійний. В цьому варіанті людина звертається до податкової за індивідуальною податковою консультацією. В цьому запиті необхідно вказати всі обставини, згідно з якими людина вважає себе податковим резидентом іншої країни (та додати підтверджуючі документи).
Як правило, податкова на такий запит надає негативну відповідь (тобто НЕ ПІДТВЕРДЖУЄ, що людина вже не є податковим резидентом України). Цю відповідь (ІПК) можна оскаржити в суді. І тоді у людини буде рішення суду, в якому буде зазначено (іноді – не зовсім чітко), що людина – вже є податковим резидентом іншої держави, але не України.
На жаль, однозначного та ефективного варіанту – немає. Людина має прикласти всі зусилля, щоб ДОКАЗАТИ своє нове податкове резидентство. (І коли консультант просить вас зібрати та зберігати рахунки за комунальні послуги, абоненти у спортзал та рахунки за «позашкільні спортивні секції дітей» – це необхідно саме для цього: зібрати докази для аргументації нового податкового резидентства).
Це все – досить теоретично. З України виїхало мільйони людей. Безумовно, украінська податкова не зможе кожного з них «опрацювати» по питанню зміни податкового резидентства. Кожний такий кейс – займає багато часу. Тому, вірогідно, будуть ловити лише «найбільш жирних» … (саме тому одною з вищевказаних порад було: дуже бажано – стати «нецікавим» для податкової, з точки зору наявності українських активів).
На цьому – все. Безумовно, ми будемо ще повертатися до теми податкового резидентства. Але основне – я вже описала.
П.С. Також нагадаю, що на каналі раніше розглядалося декілька супер-цікавих кейсів (Лучано Паворотті та Шакіра), які як раз «виросли» з теми податкового резидентства. Знайдіть – вони досить цікаві!