Чи може людина бути зареєстрованою в двох або навіть трьох країнах?
Тоді постає дуже цікаве питання: а як щодо податкового резидентства?
Як я розумію, «спеціальна норма ПКУ» про те, що якщо ти ФОП у певній країні (наприклад, в Україні), то автоматично стаєш податковим резидентом, — не працює.
Тож розберімося: що таке податкове резидентство, як його визначити, які фактори впливають, яку роль відіграють міжнародні конвенції?
Ми народжуємось уже «податковими резидентами»? (Якщо так — то це щось на кшталт нового різновиду кріпосного права?)
Чи є якийсь момент «початку», «зміни» або «завершення» податкового резидентства?
До речі, народження, життя й руйнування — це ж три основні індуїстські божества: Брахма, Вішну, Шива.
Колись, ще до війни й навіть до пандемії, я щороку літала в Індію.
Тож чому б не розглянути податкове резидентство через цю трійцю богів? Мабуть, ніхто цього ще не робив. Ну що ж, будемо першими.
Без «Джіммі-Джіммі, Ачя-Ачя» тема податкового резидентства звучить трохи нуднувато.
Почнемо з Брахми
Саме він у індуїстській міфології відповідає за початок — створення, народження, появу.
Під час однієї з дискусій у Facebook виникло питання:
з якої саме дати людина стає податковим резидентом певної країни?
Хтось висловив думку, що — з дати отримання ІПН.
На мій погляд, прив’язувати це до ІПН — нелогічно і неправильно.
- По-перше, людина може отримати ІПН хоч у всіх країнах світу — але ж не буде податковим резидентом у кожній із них.
- По-друге, людина може взагалі не отримувати ІПН (через релігійні переконання або просто з принципу) — але це не означає, що вона ніде не є податковим резидентом.
- По-третє, ІПН — це лише інструмент ідентифікації платника податків, а не ознака резидентства. Податки можуть сплачуватися як із «світового доходу» (ознака резидентства), так і «у джерела» (наприклад, якщо український контролер КІК отримує дивіденди від своєї КІК, то сама компанія утримує з них податок «у джерела»).
Тож з якої дати людина стає податковим резидентом?
Висловлю припущення: з дати народження.
Податковий кодекс України дає просте визначення:
14.1.213. Резиденти — це фізичні особи, які мають місце проживання в Україні.
Тобто є дві ознаки:
- фізична особа (будь-яке немовля Homo sapiens — уже фізична особа);
- має місце проживання.
З другим пунктом цікавіше. Майбутня мама може приїхати «в гості» до іншої країни — і там народити.
Або взагалі — у потязі, літаку, де завгодно.
Але ознака «має місце проживання» означає не місце народження, а місце, де фактично проживають батьки.
Тож податкове резидентство дитини зазвичай визначається за місцем проживання матері (а отже, і родини загалом).
Можуть бути суперечки, наприклад, коли батьки живуть у різних країнах. Тоді доведеться звертатися до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між цими країнами та застосовувати додаткові критерії з неї.
Бувають і складніші випадки:
- між країнами батьків немає Конвенції;
- один із батьків має кілька місць проживання (а інший — ще більше).
Жодного універсального рецепта тут немає — усе вирішується індивідуально, іноді навіть у суді.
Але певне резидентство все одно існує — навіть якщо воно подвійне.
Навіщо це взагалі потрібно?
Немовля також може отримати дохід.
Наприклад, прабабуся залишила спадок — або дитина є вигодоодержувачем за трастом.
Отже, висновок простий:
податкове резидентство починається з моменту народження.
Бо, як сказав би Брахма, «з’явилось життя — з’явились і податки».
Вішну: життя триває
Наше немовля зростає, обставини змінюються.
І ось питання: якщо батьки переїжджають в іншу країну, де дитина здобуває освіту й отримує роботу, — чи залишається вона податковим резидентом країни народження?
Це питання можна розділити на два:
- Як саме змінюється податкове резидентство (через які події чи документи)?
- Яке відношення мають державні реєстри, довідки, ІПН та інші «папери» до резидентства?
Почнімо з другого. На мій погляд, усі ці «папірці» не мають прямого стосунку до податкового резидентства.
Пам’ятаємо дві ознаки: фізична особа та місце проживання. Де тут «державний реєстр»?
Так, держава втручається — видає свідоцтва, реєструє місце проживання, веде бази.
Але немовля стало фізичною особою за фактом народження, а не тому, що його записали в реєстр.
Так само і з місцем проживання — людина живе там, де фактично проживає.
«Прописка» не створює права на життя, а лише обмежує свободу пересування.
Це радше відлуння старих систем — рабовласницьких або радянських.
Тож або ми визнаємо, що живемо за принципами рабовласництва,
або погоджуємось: будь-яка «держреєстрація» не визначає податкове резидентство,
у тому числі й отримання ІПН.
Шива — як символ завершення чи зміни податкового резидентства, але це – тема наступної частини.
Наведемо цитату з п.п. 14.1.213 ПКУ щодо податкового резидентства фізичної особи. Саме її ми будемо аналізувати найближчими днями:
14.1.213. Резиденти — це:
в) фізична особа-резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом України, якщо:
- має місце постійного проживання в Україні;
- якщо має місце постійного проживання також за кордоном — за наявності більш тісних особистих чи економічних зв’язків в Україні (центр життєвих інтересів).
Якщо державу, де фізична особа має центр життєвих інтересів, визначити неможливо або особа не має місця постійного проживання в жодній державі, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включно з днем приїзду та від’їзду) протягом податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення центру життєвих інтересів є місце постійного проживання членів сім’ї або місце реєстрації фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус за попередніми положеннями, фізична особа вважається резидентом, якщо є громадянином України.
Якщо громадянин України має також громадянство іншої країни, для цілей оподаткування він вважається громадянином України без права на зарахування податків, сплачених за кордоном.
Особам без громадянства, на яких не поширюються попередні правила, статус визначається відповідно до норм міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення резидентства є самостійне визначення основного місця проживання в Україні або реєстрація як самозайнятої особи.
Для цілей цього підпункту термін «резидент» розуміється як «фізична особа-резидент».
Варто зазначити: статус електронного резидента (е-резидента) не визначає центр життєвих інтересів.
Стан Вішну: податкове резидентство в дії
Тепер розглянемо, як «відчувається» податкове резидентство, коли воно вже виникло і ще немає загрози його втрати.
Основна ідея: у державі податкового резидентства обкладається весь світовий дохід платника податків.
Якщо платник отримує доходи з джерел у інших державах, з’являються нюанси.
Дуже ймовірно, що частина «іноземних» доходів буде оподатковуватися також і «у джерела», тобто податок утримуватиметься в державі, де дохід виникає.
Ключове питання: чи існує між країною резидентства та країною джерела доходу Конвенція про уникнення подвійного оподаткування?
- Якщо конвенції немає, кожна країна діє за своїм законодавством: утримує податок «повністю», без врахування податків іншої країни.
Приклад: резидент країни А (ставка 18% + 1,5% військового збору) отримує 100 000 доларів з джерела в країні Б (ставка 15%, конвенції немає).
Розрахунок:
- Країна Б утримує 15 000 доларів «у джерела».
- Країна А утримує 19 500 доларів (18 000 ПДФО + 1 500 військовий збір).
Загалом сплачено 34,5% доходу.
Якщо існує конвенція, її норми мають пріоритет над національним законодавством. Платник податків визначає країну резидентства і застосовує конвенцію:
- у країні Б утримується податок «у джерела» (15 000);
- у країні А розраховується загальний податок (19 500), але вираховується сплачений «у джерела» податок.
Отже, в країні А платник сплачує лише різницю (3% ПДФО + 1,5% військовий збір).
Важливі нюанси
- Зарахування «податку у джерела» відбувається тільки для ПДФО, а не для військового збору. Наприклад, якщо «у джерела» сплачено 20 000, а загальний ПДФО + військовий збір = 19 500, у країні резидентства сплачується лише військовий збір 1 500.
- Якщо немає конвенції — виникає подвійне оподаткування.
- Найскладніша ситуація — подвійне (іноді потрійне) податкове резидентство. Тоді податок на весь світовий дохід сплачується у кількох країнах. Таке потрібно уникати, а рішення розглядати індивідуально.