У соцмережах була виказана думка, що з дати отримання ІПН. На мій погляд, до ІПН взагалі прив’язуватися нелогічно та неправильно. І ось чому:
По-перше, людина може отримати ІПН хоч у всіх країнах світу (але ж вона не буде у всіх цих країнах податковим резидентом).
По-друге, людина може не отримувати ІПН взагалі (або по релігійним поглядам, або просто тому що «не хочу!») – але ж це не значить, що вона не буде ничьим податковим резидентом.
Ну і взагалі, ІПН – це «загальне» для платника податків. А самі податки можуть бути як зі «світового доходу» (це і буде податковий резидент), так і «у джерела» (наприклад, якщо українській контролер КІК отримає дивіденди зі своего КІК, то цей КІК ) утримує з нього локальний НДФЛ саме «У джерела»). Тобто, ІПН може бути як у податкового резидента, так і у нерезидента…
Отож, з якої дати людина стає податковим резидентом? Викажу таку думку: з дати народження…
Дійсно, якщо подивимося ПКУ, побачимо дуже просте визначення Резидента. А саме:
14.1.213. резиденти – це:
в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Тут тільки дві ознаки:
- фізична особа (будь яке немовля роду Homo Sapiens – є фізичною особою),
- та «має місце проживання». Тут декілька складніше. Так, майбутня мама могла приїхати «до подруги в гості» в іншу країну – як раз перед самими пологами. І раптом «воно почалось»… Деякі мами взагалі народжують в потягах або навіть в літаках. І тут – немовля вже як би «проживає»… Але… ознака все ж дещо інша: «має місце проживання»… Зазвичай (це вже треба дивитись сімейний кодекс) – вважається, що дитина «має місце проживання» разом з батьками. Немовля – в першу чергу с мамою. Схоже, для вирішення питання щодо цієї ознаки – ми маємо вияснити – де проживають батьки немовляти. І саме там буде податкове резидентство дитини.
Чи можуть бути якісь спори/заперечення з цього питання?
Безумовно. Наприклад коли батьки дитини проживають в різних країнах. І тоді ми маємо вже досліджувати це питання «по дорослому»: відкриваємо Конвенцію про запобігання подвійного оподаткування (між країнами мами та батька), та «досліджуємо малюка» вже по іншим (додатковим) критеріям, що вказані в Конвенції…
П.с. також можуть бути випадки, коли між країнами мами та батька Конвенцію не укладено. Або мама має 5 різних місць проживання (та батько – ще 4). Яке з них обрати?? Нууу… Ніхто й не казав, що «податкове резидентство» – дуже проста річ… Схожі проблеми (невизначене податкове резидентство) виникають досить часто, кожен випадок рішається «дуже індивідуально» (часто в суді).
Але… десь це резидентсво все ж є… Навіть якщо воно подвійне…
П.С. а для чого це може знадобиться? Ну… немовля може також отримати дохід. Наприклад, прабабуся (яка вмерла минулого року) залишила «майбутньої праонучці» спадок, написавши заповіт. Або немовля було визначено як вигодоотримувач за якимось трастовим договором. Різні можуть бути варіанти.
Але висновок – один: податкове резидентство – з дати народження.
Отже, наше немовля стало податковим резидентом вже в дату свого народження.
Життя йде, дитина зростає, обставини змінюються. Хто знає – куди цю дитину занесе судьба?
Розглянемо ось таке питання (було задане у коментах в дискусії в ФБ):
А якщо батьки дитини приїдуть в іншу країну і дитина в цій іншій країні здобуде освіту й отримає роботу – чи буде вона податковим резидентом у країні народження?
Це питання можна розділити на два.
Перше: як змінюється податкове резидентство людини, на підставі яких подій (або, може, якихось офіційних папірців)??
Друге: як на податкове резидентство впливає якісь папірці від держави, реєстрація в державних реєстрах та інш.
Почнемо з другого питання. На мій погляд – «папірці від держави» – не мають прямого відношення до податкового резидентства людини. Пам’ятаємо дві основних ознаки «резидента» з ПКУ: фізична особа та «має місце проживання»? ну і де тут «державний реєстр»? Ні, безумовно, держава постійно намагається втручатися, контролювати, надавати довідки та вписувати в реєстри.
Але…
Ось – «фізична особа». Через деякий час після появи немовляти на світі – їй випишуть «Свідоцтво про народження», внесуть до якихось державних реєстрів. Так що? Як це впливає на поняття «фізична особа»? Аж ніяк…»Фізичною особою» немовля стало вже за фактом свого народження. (І, на мій погляд, безпосередньо до цієї події – народження дитини – держава мала саме віддалене відношення. Діти народжуються зовсім з інших причин…))
Теж саме – друга ознака – «має місце проживання». Так, держава знову тут вклинюється – «прописує», щось «реєструє». Але, людина «має місце проживання» – зовсім не завдяки зусиллям держави (бувають деякі виключення – типу тюрми…. Але ми зараз про деяке інше – про СВОБОДНУ людину).
Отже, людина «має місце проживання», коли просто ПРОЖИВАЄ на цьому місці)… Дуже багато людей живе не за місцем «прописки» (ви самі таких багато знаєте). Навіть у жорсткі радянські часи, коли прописка (особливо якщо вона «київська») мала величезне значення – це не було визначальним фактором.. Так, якщо не помиляюсь, за відсутність прописки, життя «не за пропискою», порушення «режиму прописки» – була навіть стаття в радянському УК. Без «прописки» людину не брали на роботу (зазвичай, хоча і тут були виключення). Власне, «прописка» (та інші примусові «реєстрації місця проживання) – це обмеження прав людини. І якщо це – обмеження, то людина (в силу своїх «природних/базових» прав – права на Життя та на Свободу (дивимося Декларацію з прав людини) – має право ЖИТИ, жити свободно, включаючи свободу пересування (та усілякі «прописки» на це право впливати не мають).
Ну, як найменше, зараз. Під час рабовласницького строю – людина мала дуже обмежене право на життя та на свободу. Але (вірогідно) тоді і поняття «податковий резидент» виглядало декілька по-іншому.
Тобто: або ми погоджуємось, що в нас – рабовласництво. Або приймаємо той факт, що будь-яка «держ-реєстрація» не має відношення до «податкового резидентства». (У тому числі – отримання ІПН).
Перейдемо до першого питання (ми ж почали з другого). Як (на підставі яких саме подій) змінюється податкове резидентство?
Це довге питання. Розглянемо його вже завтра. Сьогодні лише надаємо велику цитату – з п.п. 13.1.213 ПКУ (щодо податкового резидентства фізичної особи). Саме цю цитату ми будемо аналізувати найближчими днями. Отже:
14.1.213. резиденти – це:
в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого – четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
У разі якщо у розділі IV цього Кодексу використовується термін “резидент” у відповідних відмінках, під цим терміном розуміється “фізична особа – резидент”.
Для цілей цього підпункту не вважається достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи набуття особою статусу електронного резидента (е-резидента).