Питання: Фізична особа втратила у 2022 році контроль над КІК і подала відповідне повідомлення. Сьогодні отримали лист від податкової: потрібно було подати звіт за 2022 рік, навіть якщо на кінець року особа вже не була контролером
Раніше податкова давала роз’яснення, що звіт у такому разі не подається. Але я не можу знайти, де це було закріплено.
Відповідь: Це питання активно обговорювалося (у тому числі) на робочих і експертних групах. Були плани уточнити формулювання статті 39-2 ПКУ, щоб норма була чіткою й однозначною.
Позиція експертів завжди була такою:
якщо КІК припинив існування або контролер втратив контроль до останнього дня звітного року (2022), то звіт за КІК не подається.
Контролер у цьому випадку вже не є контролером — достатньо подати повідомлення про припинення контролю.
Чому саме екс-контролер не має подавати звіт?
1. Продаж частки.
Якщо КІК продано, то дивіденди, які належали контролеру за період до продажу, вже враховані в ціні продажу частки.
Тобто прибуток КІК фактично оподатковується у складі доходу від продажу корпоративних прав.
2. Відсутність доступу.
Після продажу частки екс-контролер втрачає будь-які права та доступ до КІК, зокрема — до фінансової звітності.
А без неї звіт про КІК подати неможливо. Екс-контролер також не може змусити нових власників проводити аудит чи надавати документи.
3. Фінансова звітність складається на кінець року.
Стандартна дата — 31 грудня.
Фінзвітність «на дату продажу» не складається.
Визначати «частку прибутку» пропорційно періоду володіння — теж некоректно, адже прибуток компанії формується нерівномірно: коли контролер володів часткою — могли бути збитки, а прибуток з’явився вже після продажу.
Позиція податкової
Податкова, як правило, дотримується іншої точки зору:
дату продажу частки вони вважають датою завершення звітного року для екс-контролера.
Тобто, на їхню думку, звіт подавати треба.
Саме тому намагалися внести зміни до статті 39-2, щоб прибрати двозначність.
Але, як бачимо, процес виправлення помилок у цій статті практично не рухається.
Навіть законопроєкт, який просто переносить строки сплати штрафів за КІК, досі не підписаний президентом.
Отже, усі проблемні місця статті 39-2 ПКУ залишилися без змін.
Що далі?
Законодавство про КІК впроваджувалось для того, щоб збільшити надходження до бюджету.
Але очікуваних податків від КІК держава не отримала — у більшості випадків об’єкта оподаткування просто немає.
І коли немає податку, податківці, як це часто буває, намагаються «компенсувати» це штрафами — зокрема, за нечіткі або суперечливі норми.
Чого чекати найближчим часом?
Ймовірно, податкова надсилатиме багато подібних запитів і накладатиме штрафи за «неподання звіту».
Але такі вимоги суперечать закону.
Тож платникам податків доведеться проходити цей шлях і формувати судову практику.
На щастя, суди в більшості випадків ухвалюють законні й справедливі рішення на користь платників податків.
Саме цю позитивну практику нам і потрібно створити — виграти один суд, потім інший, і так далі, доки податкова не припинить штрафувати за це «порушення».
І головне
Чому важливо «пройти суд» і створити практику?
Тому що штраф за неподання звіту — це ще дрібниця.
Серйозніші проблеми можуть виникнути пізніше — через те, що податкова не визнає втрату контролю.
Наприклад, уявімо: через п’ять років після продажу частки екс-контролер отримує вимогу пройти перевірку КІК із наданням усіх первинних документів.
Очевидно, доступу до них він уже не має.
А штрафи за ненадання документів набагато більші, ніж просто за неподання звіту.
Висновок
Маємо два шляхи:
- Змінити законодавство.
- Формувати позитивну судову практику — на користь платників податків, щодо кожного нечіткого положення статті 39-2 ПКУ.
Ще раз — величезна подяка суддям, які поважають закон і, попри тиск державних органів, залишаються на стороні справедливості.