Я писала вже, що податкове резидентство – це досить складне. У тому числі – складно «змінити податкове резидентство». Процедури – не існує. Тому, фактично, єдиний варіант – через суд. А це значить, що має бути спір між платником податків та податковою.
Знайти «привід для спору» можна двома шляхами:
А) або чекаємо, поки податкова «випише НУР» ,
Б) або ініціатором спору буде платник податків – який подає на податкову «за щось». І в цьому випадку найбільш безболісним є оскарження ІПК (Індивідуальної податкової консультації).
Судова практика – дуже маленька. Але вона є. Ось, вчора прочитала пост колеги. Надалі – цитата:
Отже, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №440/7564/24 була визнана протиправною і скасована ІПК про невизнання ФО нерезидентом (резидентом Австрії)
Фабула справи:
ФО з 24.02.2022 перебуває за кордоном. Місце постійного проживання знаходиться в Австрії, де з ним проживає і його родина. Донька навчається в школі на території Австрії. Платник не здійснює підприємницької діяльності на території України (не є фізичною особою – підприємцем) та з 01.01.2024 припинив трудові відносини в Україні.
ФО просив надати ІПК у письмовій формі щодо наступного:
- Чи вважається, відповідно до чинного законодавства України, ОСОБА_2 податковим резидентом України?
- Чи вважається, відповідно до чинного законодавства України, ОСОБА_2 податковим резидентом іншої іноземної юрисдикції, зокрема, але не виключно, Республіки Австрії?
Оскаржувана податкова консультація чіткої відповіді на ці питання не надала. У ній процитовано ряд положень Податкового кодексу України та Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно. Проте ІПК не містить конкретних відповідей щодо порядку застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин, що повідомлені платником як вихідні дані для правозастосування.
Аргументи, враховані судом:
Процесуальні – «оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, оскільки не містить чітких відповідей на поставленні позивачем запитання»
Фактичні обставини достатні, аби становити статус резидента Австрії і нерезидента України – «У своєму зверненні позивач навів конкретні фактичні дані, виходячи з яких податковий орган мав визначити центр його життєвих інтересів та зробити висновки щодо його податкового резидентства за наведених фактичних обставин.»:
- Проживання за кордоном більше 2 років;
- Оренда житла в Австрії
- Фактичне неперебування в Україні більше 183 днів кілька років;
- ЦЖІ перенесений до Австрії (там проживає позивач, його дружина, їх донька, що навчається в Австрії);
- Відсутність статусу самозайнятої особи- суб’єкта підприємницької діяльності України;
- Припинення трудових відносин в Україні з 01.01.2024 (звільнення з посади)
- Відсутність податкових боргів в Україні.
Цікавим є й наступне звертання уваги на критичну оцінку дії податківців:
«Водночас, суд звертає увагу, що при зверненні з приводу надання індивідуальної податкової консультації адвоката позивача ОСОБА_1 , що було вчинено раніше, податковий орган надав чіткі відповіді на ті ж самі питання.
Згідно з листом ГУ ДПС у Полтавській області про надання інформації від 15.02.2024 №4931/6/16-31-24-04-05 податковий орган на це звернення не надав саме індивідуальної податкової консультації у зв`язку з тим, що така надається на звернення безпосередньо платника, а не адвоката.
Звернення адвоката було розглянуто за правилами Закону України “Про звернення”, але при цьому відповіддю ГУ ДПС в Полтавській області “Про надання інформації” від 15.02.2024 за №4931/6/16-31-24-04-05 податковим органом було чітко роз`яснено, що з урахуванням тих же самих фактичних даних
“фізична особа громадянин України, яка перебуває за межами території України більше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду), не має центру життєвих інтересів в Україні, має місце проживання в іноземній державі, не вважається податковим резидентом України”.
Таку поведінку суб`єктів владних повноважень, податкових органів, хоча і різного підпорядкування, суд оцінює як непослідовну та необґрунтовану.»