Чи зможе українська податкова визнати КІК – українським платником податків «за місцем ефективного управління»?
Для України це – абсолютна новина. Відповідно – жодної судової практики…Але в інших країнах така судова практика почала формуватися вже більш, ніж 100 років тому. Вивчаючи її, знайшла декілька «кейсів», які дуже сподобались. Шикарні, яскраві, нестандарті думки та аргументація!
Сьогодні – кейс щодо такого критерію податкового резидентства юридичних осіб як «Місце центрального управління та контролю».
«Місце центрального управління та контролю Цей критерій називають «критерієм визначення резидентства за загальним правом». Основне значення принципу центрального управління та контролю було встановлено у знаменитому британському прецеденті у 1906 році у справі de Beers Consolidated Mines Ltd. v. Howe.
Компанія De Beers Ltd. була зареєстрована в ПАР, де вона займалася видобуванням та продажем діамантів. Однак дана компанія мала офіс у Лондоні, де приймалися всі стратегічні рішення під час засідань директорів, більшість із яких проживала у Великій Британії.
Суд ухвалив, що компанія з метою оподаткування є резидентом Великобританії, весь отриманий прибуток підлягав оподаткуванню у Великобританії.
Рішення суду було сформульовано наступним чином: «При застосуванні концепції резидентства до компанії, ми повинні, на нашу думку, діяти приблизно так само, як щодо фізичної особи, за аналогією. Компанія не може їсти і спати, однак у неї може бути будинок і вона може вести бізнес. Ми повинні, відповідно, встановити, де саме має будинок і де вона веде бізнес… У рішеннях Calcutta Jute Mills v. Nicholson… та Cesena Sulphur Co. v. Nicholson …, уже тридцять років тому, був використаний принцип, згідно з яким компанія є резидентом для цілей прибуткового податку там, де насправді здійснюється її діяльність.
… Я розглядаю це як чинне правило, і основна діяльність здійснюється там, де насправді знаходиться центральне управління та контроль юридичної особи...»