Взагалі, питання податкової резидентності – дуже складне. І стосується воно досить часто дуже відомих людей. Наприклад, Лучано Паваротті свого часу з тріском програв італійським податківцям судовий процес із податкового резидентства. А сума там була чимала – 12,5 млн. євро.
Паваротті жив у Монако з 1983 року. У Монте-Карло власна квартира (і бой-френд)). Італійські податківці перевіряли його у період 1989-1991. А сама перевірка проводилась у 1997 році. Уявляєте – через 14 років, як він оселився у Монако!
Паваротті програв, незважаючи на дуже круті аргументи. А саме:
- Він жив у Монако з 1983р,
- ім’я Паваротті було вилучено з Реєстру постійного населення Італії та внесено до реєстру італійців, які живуть за кордоном,
- більшість часу він працював за кордоном Італії, його менеджер не був італійцем, офіс та студія також були за межами цієї країни,
- ні в один із років (досліджуваних під час податкової перевірки) Паваротті не перебував в Італії 183 дні,
- із сім’єю (яка в Італії) не живе вже починаючи з 1985 року.
Здавалося б – залізобетонні аргументи! І адвокати у Лучано, звісно, були чудові! Проте він програв…
Лучано Паваротті мав проблеми з податковою (і судився з нею) кілька разів. Щоразу претензії податківців були на мільйони-десятки мільйонів євро. Перший суд Лучано програв, другий виграв. У пресі писали, що в першій ситуації – його «здала податківцям» екс-дружина, коли він захотів з нею розлучитися. Пишуть, що саме супруга вела бухгалтерські справи Паваротті – і чудово знала всі фінансові нюанси кар’єри свого чоловіка. Можливо, так і було – не будемо лізти в особисте життя Великого Тенору.
Мене ж цікавить сам кейс Паваротті. А саме: які аргументи наводилися сторонами як докази на судовому процесі Паваротті?
Адже основним питанням, яке досліджувалося в суді, було таке: податковим резидентом якої саме країни був Лучано? Податківці стверджували, що він був італійським податковим резидентом. А він сам казав, що є резидентом Монако. Хто правий?
Як вступ –даю пару слів про податкове резидентство (і як його визначають).
Податкове резидентство людини визначають за кількома критеріями. Зазвичай (і спрощено) це:
– звичайне/постійне місце проживання,
– Центр життєвих інтересів,
– перебування у конкретній країні 183 дні і більше,
– громадянство.
Плюс у різних країнах можуть бути свої «національні викрутаси» (наприклад, в Україні – наявність статусу ФОП), та й тлумачення загальноприйнятих міжнародних норм може сильно відрізнятися.
Взагалі законодавство складається з міжнародних норм (Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, Модельна конвенція ОЕСР тощо) та локального законодавства окремої країни.
Локальне законодавство – має значення.
По-перше, воно може “не цілком відповідати” міжнародним нормам.
По-друге, податківці діятимуть саме за своїм податковим кодексом.Та й судити буде локальний суд.
Зокрема, Кейс Паваротті розглядався італійським судом (який, можливо, з великою повагою належав до італійської податкової).
Втім, оцінювати дії/висновки італійського суду – зовсім не моє завдання. Також як і говорити щось про поведінку жінки, яка втрачає чоловіка (з яким у неї троє дочок, і з яким вона була у шлюбі більше 30 років – навіть якщо цей шлюб останніх років 20 був «просто дружбою»).
Ми просто розглянемо аргументи («голі факти»), які досліджувалися судом щодо податкової резидентності Паваротті.
Отже: на кону стояло 12,5 млн. євро. Спірні роки (роки потенційного відхилення від оподаткування) 1989-1991. Перевірка податківців проходила 1997 року.
Аргументи Паваротті (чому він платив податки правильно, і чому він НЕ БУВ податковим резидентом Італії):
– Він з 1983 року проживає в Монте-Карло (Монако), має власну квартиру;
– Його ім’я видалено з Реєстру постійного населення Італії та внесено до офіційного регістру італійців, що мешкають за кордоном;
– більшість часу він працював за кордоном,
– менеджер Паваротті не є італійцем, офіси та студія звукозапису за межами Італії,
-жодного року Лучано не перебував на території Італії 183 дні,
-з сім’єю (дружина та 3 доньки – які жили в Італії) не проживає з 1985 року
Що ми бачимо тут, які критерії?
По-перше, пріоритетний критерій – місце проживання… Монако… – тобто аргумент явно на користь Лучано, а не на користь версії італійських податківців (1:0 на користь Паваротті).
По-друге, «критерій 183 дня» перебування на території Італії теж не виконується (2:0 на користь Паваротті).
По-третє, центр життєвих інтересів. Він може розглядатися з «емоційної/особистої» сторони (насамперед це – сім’я, родинні зв’язки). Або з економічного боку (у якій країні джерело доходів, де більше нерухомості, інших активів тощо). Паваротті не проживав із сім’єю вже з 1985 року(Але ж шлюб ще не був офіційно розірваний.,.), крім того дружина-дружиною, але в Італії жили ще три його дочки (і на той момент у нього ще не народилася дочка від нової дружини – отже, «емоційна прихильність» до дітей – справді існувала, і, мабуть, це теж мало враховуватися судом?).
Отже, якщо два раніше описані критерії – однозначно на користь Паваротті, то «центр життєвих інтересів» – досить спірне (не до кінця зрозуміле) питання…
Але ж це суд… Змагальність сторін… Тепер розглянемо аргументи податківців.
Вони посилалися на норми закону, який говорив про те, що:
-Фізичні особи вважаються що мешкають на тому місці, де зосереджені їх бізнес та інші інтереси. Мішкання визначається двома факторами:
– об’єктивні обставини постійного перебування у конкретному місці;
– явний намір залишитися там назавжди.
І далі податківцями наводилися такі факти (саме для підтвердження «економічної складової» центру життєвих інтересів!!):
Паваротті (Платник податку) володіє нерухомістю у Модені (Італія) -15 житлових одиниць – що купив у 1978 р. Також він у 1993р. купив ще 3 будови та земельну ділянку. У 1993р. – купив 4 га землі із центром верхової їзди, у 1974 р. – купив віллу (22 спальні).
Паваротті (Платник податку) держав італійських банках, крупні суми грошей (10 млн євро),
Паваротті (Платник податку) Зареєстрував у І талії 10 компаній.
Крім того, податківці доводили, що: Італія – центр особистих та емоційних інтересів платника податків – він жив тут кілька років зі своєю першою дружиною…
На мою думку, аргументи вражаючі та потужні в обох сторін. 50/50…Але цього разу Паваротті суд програв, податківці стягли з нього понад 10 млн. євро…
Що цікаво, що буквально через кілька років Паваротті – виграв процес у італійських податківців… Чому в цьому випадку терези Феміди схилилися у бік платника податків, а не податкової?
Може, остаточний розрив із першою дружиною? Знову ж таки, розірвання шлюбу – це поділ майна (і у самого Паваротті, ймовірно, нерухомості в Італії поменшало?) Можливо, вже був укладений другий шлюб (з молоденькою «розлучницею») – і «емоційні інтереси» вже чітко були в Монако, з новою дружиною? Можливо, відіграли роль та інші фактори…
У будь-якому випадку факт залишається фактом: у першому процесі рівновага була дуже крихкою. 50/50. А в другому, мабуть, чаши терезів вже явно переважували в один бік… ну, мені так здається…